Це цікаво...

Андрій Коцка — співець дівочої краси

23 травня виповнюється 105 років від дня народження заслуженого діяча мистецтв України, народного художника України Андрія Андрійовича Коцки. За своє довге і плідне творче життя художник досяг європейської слави і визнання, що однак не врятувало його від утисків радянської влади, котра чекала від нього відданого служіння. Андрій Коцка ніколи не був "придворним" художником, хоча на певні компроміси зі своєю совістю йому все ж довелося піти...

Був це відступ від своїх творчих принципів чи художник щиро помилявся — залишається лише здогадуватися. Він був геніальним митцем, талановитим учнем Адальберта Ерделі. Йому, вихідцеві з трудових верств, довелося подолати немало перешкод, що стояли на шляху до великого мистецтва. У 1927 році Коцка вступає до Ужгородської півчо-учительської семінарії, де Ерделі викладав рисунок. Його вплив виявився настільки могутнім і вирішальним, що молодий Коцка обирає нелегкий шлях художника.

          

Навчання в Публічній школі малювання у відомих майстрів Ерделі та Бокшая, наполеглива натхненна робота над собою дала в'щчутні наслідки. У 1931 різці Коцка успішно закінчує семінарію і йде вчителювати у с. Тихий на Верховині. Згодом була служба в Чехословацькій армії в чині лейтенанта кавалерії. 31937 по 1940 роки працював учителем у селах Кам'яниця та Сімер Перечинського

району. Робота вчителем у гірському карпатському селі відіграла визначальну роль у формуванні світогляду митця, допомогла пізнати життя народу.

   

Улюбленими персонажами художника були його учні та селяни Тихого. Як згадують колеги-митці, Коцка був небайдужий до жіночої краси, а тому не випадково у його творчості центральне місце займає образ краянки-верховинки. На думку мистецтвознавців, основним досягненням творчості Коцки є його наполегливі пошуки і знахідки ідеального образу закарпатської жінки, які виявилися в серії робіт художника (йдеться про його "Гуцулок" та "Дівчат"). 

   

Твори майстра 30-х років стали подією в закарпатському живописі того часу. Вже 1933 року відбулася персональна виставка робіт А.Коцки та А.Борецького, тепло зустрінута публікою та

критикою. Через два роки відкрилася персональна виставка Коцки, що також мала гучний успіх та закріпила за автором репутацію одного з найталановитіших живописців Закарпаття. 

За характером свого обдарування він, швидше, не жанрист, а портретист, для котрого найважливіше — пластично-живописне вирішення теми, приховані глибини психології людської особистості. Його портрети того часу хвилюють і зворушують гостротою, глибоко емоційним ставленням художника до своїх моделей ("Старий", 1931, "Гуцулка", 1941).

    

За результатами Всеугорської виставки образотворчого мистецтва, що відбулася 1939 року, Андрій Коцка нагороджений стипендією для навчання в Академії образотворчого мистецтва в Римі під керівництвом професора Ф.Ферраці. Це красномовний факт, що засвідчує неабиякий талант художника. Після повернення з Італії в 1942 році він знову повертається на роботу в школу.

Коцка завжди багато працював не тільки як портретист, а й як пейзажист, який тонко відчуває красу і неповторну своєрідність Закарпаття. Тут він передусім художник-лірик. Його не приваблюють широкі етичні масштаби, проте в кожен пейзаж він вкладає щире хвилювання, глибоко особисту реакцію.

Водночас чесне і безкомпромісне ставлення художника до життя призводить до певних ідейних узагальнень, надає його полотнам об'єктивно-критичної спрямованості ("Сутінки", 1933, "Церква в с. Ужок", 1956 та інші).

Характерно, що Коцка як у довоєнний, так і в повоєнний періоди завжди був в епіцентрі культурно-мистецького життя краю поряд із Ерделі, Бокшаєм, Контратовичем, Манайлом, іншими митцями. Художник був членом Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі з 1933 року. А вже у 1946-му він серед засновників новоствореної Закарпатської організації Спілки художників України та один із перших викладачів Ужгородського художньо-промислового училища.

З 1944 по 1945 роки Коцка навіть був начальником Ужгородської міської народної міліції за призначенням нової радянської влади.

Про цінність творчого доробку майстра свідчить також те, що з року в рік ціни на його полотна зростають із неймовірною швидкістю. Тільки за останні 2-3 роки вони зросли більше, ніж на 100%, сягнувши десятків тисяч гривень. Уже кілька років поспіль Коцка твердо тримається в п'ятірці "найдорожчих" художників Закарпаття. В галереях Ужгорода його полотна довго не затримуються, змінюючи прописку на київську. І така тенденція, як зазначають власники картинних галерей Ужгорода, зберігатиметься, позаяк скоробагатьки з Києва й місцеві також "допетрали", що вкладати гроші в мистецтво вигідно і престижно. 

Це радує і засмучує водночас! Адже творча спадщина митця невпинно й безповоротно вивозиться із нашого краю. Втішає те, що в Ужгороді маємо будинок-музей Андрія Коцки, де ревно бережуть безцінні твори художника, якийпрославив карпатський край далеко за його межами.

Усе найзначніше в мистецтві Коцки пов'язує його з рідною землею і визначає його належність до закарпатської школи живопису. Рідний край на все життя залишається його улюбленою темою, його щастям і болем. Помер Андрій Коцка 4 листопада 1987 року в м. Ужгороді й похований на Кальварм.