Система старого стилю літочислення, котра будувалася на Юліанському календарі була розроблена олександрійськими астрономами на чолі зі знаменитим вченим тих років Созигеном. Цей календар, після його остаточної розробки був введений давньоримським полководцем і імператором Гаєм Юлієм Цезарем, на замовлення якого і проводилися ці роботи. Дата введення Юліанського календаря – 1 січня 45 року до н.е. Саме цей календар згодом і був прийнятий в якості основного інструменту літочислення в християнській традиції, а потім і в православній. До цих пір Православна Церква веде підрахунок всіх основних церковних свят, спираючись на Юліанський календар.
Григоріанська система обчислення часу була набагато точніше юліанського календаря, оскільки давала набагато краще наближення до циклічного обігу Землі навколо Сонця. Датою введення Григоріанського календаря стало 4 жовтня 1582 року, четвер, який перетворився в п’ятницю 15 числа цього осіннього місяця. Людина, зусиллям якої ми зобов’язані цьому прогресивному нововведенню був главою Католицької Церкви і Папою римським Григорієм XIII. Від цього і назва даного календаря.
У наш час це свято так само люблять, як і Новий рік, що відзначається в ніч з 31 грудня на 1 січня. Сьогодні святкування старого Нового року не обходиться і без релігійного підтексту, оскільки 14 січня ще тривають Різдвяні святки. Церква вшановує святого Василя Великого.
У багатьох регіонах Україні, Росії та Білорусії в ніч на 14 січня заведено засівати будинки рідних і близьких пшеницею. Ця традиція символізує побажання щедрого врожаю та достатку в родині.
Сійся, родися, Жито, пшениця,
Горох, сочевиця і всяка пашниця.
Внизу корениста, Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік Було більше, ніж торік,
Щоб всього було доволі і в коморі, і на полі.
Сієм, сієм, посіваєм,
Немає коментарів:
Дописати коментар