Мене вразило...

ІСТОРІЯ ПРО НЕЗРЯЧУ ХУДОЖНИЦЮ 

Картини намальовані уявою. Вже двадцять років киянка Інна Лісова малює свої картини наосліп. Художниця передає всі свої дитячі спогади та відчуття на полотні. Найкраща нагорода для неї це похвала рідних. Проте працювати у період кризи стає дедалі важче. Благодійники не пропонують допомоги. Виставки ж незрячої мисткині влаштовуються рідко. Історія про сліпу художницю. 
Інна Лісова - персональний блог

Живописець Інна Лісова не бачить своїх полотен. Проте пензля не покладає. Вперше творчість допомогла виринути з глибокої життєвої прірви, коли їй було лише дев`ять років: перехворіла на поліомієліт. Відтак розбив параліч, що надовго прикував дівчину до ліжка. Коли ж урешті зажила повноцінним життям – вийшла заміж, народила сина й взялася за улюблений пензель  почала різко втрачати зір. 

Коли зір зіпсувався, - жінка почала працювати зі спеціальною лінзою. Нині жодне пристосування не допомагає. Вона зовсім не бачить. Рідні натягують полотно, в незмінній послідовності розкладають під руками фарби. І мисткиня повільно - процес створення картини розтягується до року - намагається зобразити народжене уявою. 

З під пензля художниці виринають хризантеми та ошатні бабусі-театралки, перша вчителька та дітки-ангели на милицях і протезах з крильцями метеликів. В своїх картинах художниця передає всі свої дитячі відчуття та помисли. Зупинятися мисткиня не планує, спочатку ліпитиме узори на полотні пластиліном, а потім малюватиме.